Чому не працює “Don’t look up”?
Якщо Ви, як і я, глянули “Не дивіться вгору” і зависли над питанням, що не спрацювало і чому, то в мене є дуже суб’єктивна теорія.
Якщо коротко, то вся проблема суть в тому, що тут недотримано золотого правила: коли ти не знаєш, що сказати, то краще — мовчи.
“Don’t look up” це фільм:
- про те, що розумних людей не слухають?
- чи про те, що розумних людей нема?
- чи про те, що світ зійшов з розуму?
Ваша версія, пишіть.
Якщо хоч щось з цього є основною темою фільму, то мені дуже жаль, але ця стрічка не до тягує до своїх попередників от ні на крапельку.
І винні тут, мабуть, не актори, хоча, як на мене, з гротеском перебор. Поза розумним сумнівом у всьому винний сценарій.
Знаєте, як кажуть, що все пізнається в порівнянні?
Це правда!
Так-от, давайте порівняємо із моїм суб’єктивним золотим стандартом у такому жанрі:
- “Після прочитання спалити” Коенів (геніальна сатира і динаміка, радує душу кожен мем і нам нікого не жаль)
- “Великий Лебовскі” Коенів (ніжна сатира і розлога оповідь, нам тепло на душі і ми хочемо йти кидати кулю у кеглі)
- “Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу” Кубрика (безжальна сатира і гротеск у найстрашнішому вияві, нам не по собі і хочеться будувати бункер)
- “Одного разу в… Голлівуді” Тарантіно (романтична сатира і казка від квентіна з альтернативним фіналом, нам цікаво)
- список невичерпний, то пишіть, якщо маєте свого фаворита
Повертаючись,
- “Не дивіться вгору” (сатира — знак питання, історія — знак питанням, нам від цієї стрічки — знак питання). Я не маю, що поставити замість знака питання. От нема і все.
Ось тільки гляньте на цей діалог з “Після прочитання спалити” і скажіть, що це не те, чим хотіли б закінчити “Не дивіться вгору” його творці, але так і не закінчили:
CIA Superior: What do we learn, Palmer?
Chad Feldheimer: I dont know sir.
CIA Superior: I don’t fucking know either.
Сhad Feldheimer: I guess we learned, not to do it again.
Chad Feldheimer: Yes sir.
Chad Feldheimer: I’m fucked if I know what we did.
А це бонус треки, бо всі фільми з мого переліку дарують радість і шедевральні меми.
І гляньте, яка класна обкладинка у ““Після прочитання спалити””, ніби Хічкок!
І кандри з “Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу”, бо хіба це не про світ, в якому ми живемо нині?
